Шановні колеги!
Тема болюча, але її ЛЕГКО ВИРІШИТИ!! Стаття розміщена у блозі "Роздуми за філіжанкою кави" http://olena.at.ua/blog/2009-09-01-44
Повний текст дивіться тут (за лімітом не увійшов)
Основні думки: Звичайно процедура договору зі спонсором проходить по стандартному плану:
1. Проводиться презентація проекту. На презентації:
Показується проблема (фото чи навіть макет) та описується точний план необхідних робіт.
2. Озвучується КОШТОРИС цих робіт та демонструються договори з фірмами-підрядчиками.
3. Чітко окреслюються терміни робіт та пропонуються форми звітування спонсора про виконання цих робіт на кожному етапі.
4. Відповіді на запитання спонсора. Заключення письмової угоди.
5. Директор (топ-менеджер) власноруч контролює терміни та витрати і звітує перед спонсором.
Якщо спонсори - це збори акціонерів. то завчасно оголошуються збори, де директор виступає з повним фінансовим звітом та демонстрацією зробленого (на фото).
Звіти про виконання
Звіти про виконання - це особлива розмова.
В цивілізованому світі звикли вести звітність про все.
В нас це вважається проявом недовіри.
...
Було б дуже добре взяти приклад із закордонних шкіл: на початку року вивісити такий звіт про ремонт у доступному місці, з фотографіями відремонтованих частин: що було/що стало.
Додається туди копія кошторису та платіжки чи копії чеків про ПОВНЕ використання отриманих коштів за ціллю.
Це не неповага до директора чи школи?
Це елементарний прояв ПОВАГИ до Вашого головного спонсора - батьків.
Погляд батька на проблему
Скільки мій син навчався, зі мною ЖОДНОГО разу не поговорив директор на батьківських зборах, не розповів про те, що треба зробити, не було і натяку до поваги до мене в питанні збору грошей.
Натомість, я відчувала завжди, що мене мають за якогось другосортного громадянина, якому можна через запис в щоденнику чи дзвінок батьківського активіста наказати принести мої чесно зароблені в певний короткий термін, не спитавши взагалі чи я зараз можу?
Такі почуття у мене викликала ця подія, хоча я в жодному разі не відмовлялася і, як ніхто, розуміла проблему!
І, звісно, жодного звіту! Та й звіт, якби він був просто зачитаний, як: "Купили 100 л. фарби" - мене б не влаштував і я б його слухати не схотіла. Бо сказати можна що завгодно.
Якби до мене проявили ЕЛЕМЕНТАРНУ повагу, показали фото, сказали, що дадуть повний звіт, вивісять на стенді і фото і копії платіжок чи товарних чеків - то я хоча б трохи повірила, що мої гроші ніхто не хоче привласнити. Моя сім'я один раз на рік могла б виділити і більше. ніж 25 грн., які з нас тоді збирали.
Повірте, колеги!
Абсолютно добровільно, без проблем батьки зібрали б НАБАГАТО БІЛЬШЕ!!
Тому я ПРОТИ заборони збирання грошей з батьків.
Я ЗА ВИХОВАННЯ ЦИВІЛІЗОВАНИХ відносин.
А там, дивишся, виступивши перед батьками пару разів, може директор і наважиться виступити перед більш могутнім спонсором та збере на інтерактивну дошку чи новий комп'ютерний клас?
Почніть навчатися цивілізаційним стосункам у себе вдома!
Шановні колеги! Хто спробує, напишіть тут результат!
